„ЕПОХА” („ЭПОХА”)
Никола Йонков Вапцаров (1909-1942 г.)
Болгарские поэты
Перевод: Любовь Цай
Никола Вапцаров
ЕПОХА
Машини,
стомани,
машини
и масло, и пара,
и смрад.
В небето – бетонни комини,
в бордеите – призрачен глад.
Във Мексико златното зърно
изгарят във парни котли.
А роби, с напукани бърни,
събират го нощи и дни.
Гърмят елеватори.
Бодро
мотора
удари
юмрук
на времето
в старата
морда.
Разкъса „магичния кръг“
човека и днеска лети
от волната птица
по-бързо.
Но все пак живота гнети.
Живота без милост ни вързва
крилата със яки въжа,
задушава с отровната плесен
на своята стара ръжда.
И жадния устрем потиска
стоманена каска-небе.
А доле размирно се плиска
човешкото тъмно море.
Напразни лозунги за братството –
живота изправя стена.
Живота – изпечен развратник –
цинично отвръща: – Война! –
Война!
А безброя от гладни?
Война!
А безцелната смърт?
А нашата бликаща младост,
която раздрусва светът?
Епоха на дива жестокост,
препускаща лудо напред.
Кипяща, стоманна епоха
пред прага на новия свет.
Никола Вапцаров
ЕПОХА (перевод с болгарского языка на украинский язык: Любовь Цай)
Машини
сталеві,
вагони
мастило, і пара,
і згар.
У небі – ген труби з бетону,
в хатах виє голод-злидар.
А в Мексиці спалюють жито,
що репаногубі раби
ростили, що потом полито,
аби тільки вижить, аби...
Гримлять елеватори.
Гордо
мотор
свій
заносить кулак
у часу
зістарену
морду.
Розірвано коло, відтак
людина сьогодні летить
за вільного птаха
скоріше.
Та тільки життя все гнітить
і силує скути певніше.
Нам крила могутні стина
і плісняви духом струїти
нас пробує старовина.
І небо притиснути хоче
шатром поривання таке.
А долі бентежно хлюпоче
незмірене море людське.
Єднання не діє вже лозунг –
нового постане стіна.
Життя – як нахабна проноза –
цинічно говорить: – Війна!
Війна!
А що голодно, димно?
Війна!
А що горе і гніт?
А молодість наша нестримна,
що нині розхитує світ?
Епоха жорстока, глибинна,
що буйно і нагло іде.
Епоха сталева, неспинна
до світу нового веде.